Будь-яка діяльність людини складається з трьох компонентів:
діяльність триває у часі;
діяльність потребує витрати фізичних і розумових сил;
діяльність як цілеспрямований процес щодо створення очікуваного результату.
Коли мети досягнуто, завдання, звичайно, виконано. Протягом свого життя людина повторює трудові дії багато раз по-різному. Наприклад, водій трамвая виконує у робочий час однакові дії керуючи трамваєм. У такий спосіб проходить його звичайний робочий день. У межах звичайної діяльності людина часто повторює в тій чи іншій комбінації знайомі йому дії. Через навчання і підвищення кваліфікації людина одержує можливість розширити варіанти для вдосконалення комбінування своїх знаннь і досвіду для досягнення різноманітніших результатів своєї праці.
Проектна діяльність відрізняється від «звичайної» тим, що поставлена мета відрізняється від уже знайомої з колишньої діяльності. Ціль визначають і її потрібно досягти дотримуючись лімітів (тобто обмежень) у часі, затратах сил і невідомим заздалегідь шляхом.
Різницю між «звичайною» і проектною діяльністю можна собі уявити у вигляді трьохвекторного простору трудового життя. Окремі вектори визначаються тривалістю праці за часом, затратами фізичних і розумових сил і цілеспрямованістю трудових дій, спрямованих на досягнення очікуваного результату. У межах простору трудового життя проектна діяльність займає обмежену частину цього простору. Величина цієї частини пов’язана з обмеженими можливостями людської діяльності (обмежені знання і досвід), визначеною тривалістю діяльності на місяцях і в часі (обмеження у часі для досягнення результату) і затрати людських сил (обмежене фінансування), як показано на схемі 1.
Схема 1. Визначення проектної діяльності в межах простору
трудового життя.