Для визначення періодичності настання криз доцільно вживати таке поняття, як "кризове вікно", або якась кількість періодів до і після кризової дати. Для діагностики кризових явищ не менш важливо використовувати таку ознаку, як глибина фінансової кризи, що може бути охарактеризована певними показниками та їх пороговими значеннями.

Ринкові перетворення, процеси економічної інтеграції країн, створення вільних економічних зон і міжнародних об'єднань — усе це сприяло інтеграції вітчизняної економіки у світове співтовариство та гармонізації її облікової системи з континентальною. В умовах фінансової кризи, значного подорожчання матеріальних ресурсів та їх дефіциту особливого значення набувають нові форми і методи управління економічними ресурсами. Розвиток інноваційних процесів у суспільстві, своєчасне оновлення, економне витрачання матеріальних ресурсів та задоволення потреб споживачів забезпечуються шляхом відтворення потенціалу інтелектуальних ресурсів, заснованого на досягненнях науки, освіти та інформаційних технологій.

Сучасний етап суспільного й економічного розвитку України потребує чіткого управління процесами трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах ринкових відносин важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з належним управлінням національним господарством, адже реформування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень у країні охоплює всі сфери діяльності суспільства.

За даними аналітичних оцінок представників Ради Європи, в нашій країні існують чотири основні сфери тіньової "кримінальної активності", які стали джерелом отримання нелегальних прибутків: контрабанда, нелегальне маніпулювання процесом приватизації, ухилення від сплати податків, корупція.

Окремі аспекти реструктуризації підприємств досліджуються у працях багатьох українських науковців, зокрема О. Амоші, М. Білик, С. Довбні, І. Зятковсь- кого, О. Ковальова, І. Отенко, Н. Москаленко, увага яких концентрується передусім на обґрунтуванні організаційно-економічного механізму реструктуризації, діагностиці фінансового стану підприємств, удосконаленні планування відповідних заходів. Водночас не охопленими залишаються питання ролі реструктуризації в нейтралізації конфліктів інтересів різних груп на основі вдосконалення фінансових відносин бізнес-структур із внутрішнім і зовнішнім середовищами. Недостатньою мірою висвітлено також інші фінансові аспекти реструктуризації. Мета пропонованої статті полягає в дослідженні фінансових домінант реструктуризації підприємств в Україні та виробленні на цій основі висновків і пропозицій щодо підвищення її ефективності.

Розглядаються причини виникнення світової фінансової кризи, зумовлені нею проблеми та пропонуються принципово нові підходи до регулювання фінансової системи в умовах глобальної кризи.

Сучасний соціально-економічний розвиток держав світу, незалежно від потужності національних економік, стану фінансових систем, ступеня інтеграційних зв'язків та інших чинників, багато в чому зумовлений здійснюваною і перспективною валютною політикою. Ось чому на сьогодні нагальними питаннями є, зокрема, з'ясування проблем функціонування майбутніх контурів світового валютного ринку, прояву й наслідків валютних ризиків, вибору резервної й інвестиційної валюти з огляду на превалювання на ринку тих чи інших валют, визначення курсоутворюючих валют і характеру курсоутворення, розвитку девальваційних чи ревальваційних процесів, пошук шляхів подолання наявних і потенційно можливих валютних криз.

Економічні тенденції й наслідки світової фінансової кризи показали необхідність удосконалення фінансово-бюджетної політики й формування відповідних механізмів державного фінансового контролю як вагомої складової фінансової системи країни. Тому розробка Міністерством фінансів, Головним контрольно-ревізійним управлінням України Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю (далі — Концепція) та її схвалення урядом 22 жовтня 2008 року є важливим і своєчасним кроком у сучасних фінансово-економічних умовах.

На сьогодні діагностичні системи набувають усе більшої актуальності, адже від повноти, достовірності, якості й оперативності діагностування різних сфер функціонування підприємств залежать характер і зміст управлінських рішень, а також їх подальша діяльність. Діагностика діяльності підприємства виконує багато незамінних функцій, а саме: аналітичну (передбачає систематичний аналіз різних сфер, явищ, показників діяльності підприємства), інформаційну (здійснює ідентифікацію зібраної у процесі аналізу інформації, її систематизацію, узагальнення, оброблення, визначає існуючі проблеми, установлює "діагноз"), консультаційну (дає можливість сформувати багатоваріантність напрямів розв'язання виявлених проблем і базу для вибору оптимального), спрямувальну (націлена на ліквідацію негативних наслідків або використання шансів середовища функціонування), антикризову (спрямована на попередження кризових явищ та їх подолання), рекомендаційну (передбачає розроблення конкретних рекомендацій на підставі акумульованої інформації).