З метою державного стимулювання якомога ширшого використання прибутків і резервних коштів виробничої сфери для прискорення інноваційних процесів необхідно:
• відновити і вдосконалити систему інноваційних фондів (галузевих, регіональних та інших), а також практику їх поповнення за рахунок відрахувань від прибутку підприємств;
• запровадити систему стимулювання залучення до таких фондів українських і зарубіжних виробничих підприємств та приватних інвесторів, зокрема, шляхом зменшення бази оподаткування прибутку на суму, внесену до інноваційних фондів;
• стимулювати створення інноваційних фондів (зі спеціально регламентованим режимом використання) безпосередньо на виробничих підприємствах шляхом звільнення від оподаткування тих підприємств і організацій, які входять до таких фондів.
В галузях виробництва товарів народного споживання та у сфері послуг разом з органами державної влади співзасновниками галузевих і регіональних інноваційних фондів можуть бути малі фірми, приватні інвестори. В галузях, що випускають продукцію на експорт, співзасновниками можуть стати іноземні фірми, міжнародні фінансові установи. У Росії, наприклад, існує багато подібних фондів: Російський технологічний фонд – для фінансування науково-технічних розробок та впровадження їх у виробництво, Федеральний фонд виробничих інновацій – для сприяння державній структурній, науково-технічній та промисловій політиці на засадах підтримки інноваційних проектів з пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу; регіональне відділення фонду сприяння розвиткові підприємств малих форм науково-технічної сфери, куди спрямовано 0,5% асигнувань від федерального бюджету на розвиток ІД. Всі ці фонди пристосовані до специфіки останньої. Вони розраховують на повернення коштів у певній формі протягом тривалого часу під пільгові порівняно з комерційними банками проценти.
Центром досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України розроблено проект науково-технічної доктрини України на 1997–2003 рр, в якому запропоновано систему державних і незалежних недержавних фондів для сприяння комплексній підтримці науково-технологічного розвитку на всіх етапах життєвого циклу інновацій [99]. Перші – фонди макроекономічного (загальнодержавного) значення, основними з них мають стати такі: Фонд фундаментальних досліджень, Фонд прикладних досліджень і розробок, Державний інноваційний фонд, патентні фонди, добродійні фонди, Національний фонд підтримки регіональних програм науково-технологічного розвитку. Другі – фонди мікроекономічного значення. До них належать: централізовані фонди розвитку виробництва, науки і техніки галузевого призначення; Фонди розвитку виробництва (ФРВ), кошти комерційних банків, у тому числі кошти інноваційних банків, інвестиційних фондів, приватних осіб, власників інтелектуальної промислової власності, пенсійні і страхові фонди, Державний фонд підтримки інноваційного малого бізнесу.
Крім того, потрібна дійова система стимулювання кредитної діяльності в інноваційній сфері, яка б сприяла підвищенню дохідності і зниженню ризиків кредитно-інноваційних операцій банків. Теперішній рівень банківського кредитування української економіки дуже низький. Так, у 2001 р. кредити комерційних банків складали 13% від обсягу ВВП тоді, як у розвинутих країнах вони перевищують 100%. Низькою є також частка довгострокових кредитів та кредитів у реальну економіку в їх загальному обсязі. Аналіз кредитної ситуації в Україні дає змогу запропонувати деякі шляхи підвищення дохідності кредитно-інноваційної діяльності:
• зниження ставки податку на ту частку прибутку банків, яка іде на фінансування інноваційного підприємництва;
• звільнення від оподаткування прибутку банків, отриманого від операцій кредитування інноваційних проектів терміном понад три роки;
• суттєве зниження норми обов’язкового резервування ресурсів. У цьому разі дозволити банкам, які залучають ресурси у вільно конвертованій валюті на термін більше року, формувати обов’язкові резерви також у цій валюті.
Щодо зниження ризику кредитування інноваційного підприємництва доцільними можуть бути такі заходи [74]:
• організація державного страхування кредитів на інноваційні проекти;
• запровадження державних гарантій щодо стратегічного фінансування нововведень;
• уведення механізму державних дотацій процентних ставок за кредитами на інноваційний проект;
• застосування довготермінового рефінансування НБУ комерційних банків з урахуванням наявності у позичальників високоефективних та стратегічних інноваційних проектів.