Питання «тендери в Україні» виникло недавно, а саме з 2000р. від моменту прийняття Закону України «Про закупівлю товарів послуг та робіт за державний кошт» , послуг та робіт за державний кошт». Насправді, стабільного та повністю сформованого механізму організації тендерних торгів нема. Це залишається головною проблемою, яка не дає можливість організувати значну кількість проектів для тендеру, сповільнує реалізацію процесу тендера, і на цілком законних підставах дає можливість припинити тендер в будь-який час, керуючись положеннями основного закону — Конституції.
Не дивлячись на це, держзакупки все ж таки відбуваються, а з часом їх кількіть зростає. За останній рік максимальна кількість залучених на торгах України коштів становить 172 млрд. грн. Тобто держава часто і багато вкладає коштів в бюджетні установи. Тенденції спадаючої економіки внаслідок кризи показали, що число тендерів в 2009 році стрімко скоротилося до рівня 142 млрд. грн.
Державні кошти не можуть бути повною мірою використаними, оскільки на сьогодні конкретно задекларований механізм проведення тендерів є відсутнім.
Через це звертаються до судів з позовами про неефективне використання держмайна. Не меншою є проблема поганої інфмованості населення, яке не може спостерігати за торгами.
Чи мають тендери майбутнє? Так, якщо головним їх організатором буде держава. Зокрема при належному формуванні процедури тендерних торгів, це дозволить вірно знаходити оптимальне рішення при різного роду непорозуміннях між учасниками тендерів. Інформування про тендер буде щоразу збільшуватися і з часом може вийти за рамки монополії, що дасть змогу залучати більше інвестицій, в тому числі і іноземних. Доцільно до тендерних процесів залучати і представників громадських організацій.
На сьогодні питання організації державної закупівлі виглядає досить невпевнено, оскільки Україна все ще є під впливом кризи і інвестувати кошти підприємства не мають наміру. Несприятливою і для економіки є той факт, що борг країни вже сягнув 100% сукупного ВВП, що призведе до спаду тендерів і в подальшому. Тому поки ринок «завмер», державі доцільно налагодити та підготувати до його зростання законодавчу базу, що значно зміцнить довіру до економіки країни внутрішніх та зовнішніх інвесторів.