Немало тих, хто має підключення до Інтернету, останніми днями купують потрібні речі винятково у всесвітній мережі. Це й не дивно, адже саме там, не відриваючись від домашніх справ, кожен бажаючий може вибрати та замовити практично все — від їжі до наймоднішої побутової техніки. Тим паче, що в Інтернеті товари трапляються дешевші, ніж у звичайних магазинах.
Що ж таке в дійсності інтернет-магазин? Ви заходите на сайт продавця, знаходите необхідний вам товар, потім обираєте спосіб доставки й оплати. Привезти предмети можуть кур’єр магазину, кур’єрські служби, поштою чи залізницею.
Доволі різноманітні способи оплати. Ось перелік найпопулярніших з них:
— оплата на пошті при отриманні товару;
— переказом на розрахунковий рахунок продавця;
— платіжними картками або кредитками на сайті магазину.
Наявний ще один спосіб інтернет-торгівлі — споживач обирає річ на сайті продавця, опісля вирушає за необхідною адресою і купує те, що обрав.
Крім того, поки що не всі і-магазини розміщують на своїх сайтах власну адресу та інші відомості. Через це споживач не знає, де знайти продавця у випадку появи різних недорозумінь.
Однак не все так сумно, як може видатися на перший погляд, адже нещодавно набула чинності нова редакція Закону про захист прав споживачів.
Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів зараховує до угод, укладених на відстані. Це договір укладений продавцем з покупцем завдяки використанню » засобів дистанційного зв’язку», до яких зараховують телекомунікаційні мережі, поштовий зв’язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.
Вимоги до інтернет-торговця значною мірою непрості. Задовго до укладання договору купівлі-продажу у продавця з’являється необхідність (ч. 2ст. 13 Закону про захист споживачів) надати споживачеві інформацію про:
1) назву продавця та його адресу. І коли з назвою в значної кількості і-магазинів суперечок не виникає, то власне місцезнаходження оприлюднюють винятково поодинокі продавці;
2) послідовність прийняття претензії. Закон не повідомляє, про що саме йдеться. Цілком можливо у в такій площині беруться до уваги претензії споживача до продавця;
3) основні властивості товарів. З цим, в більшості випадків у і-магазинах все в порядку. Тут можна відшукати і докладний опис виробів, і вивчити фотографії;
4) вартість, з вартістю доставки включно;
5) особливості виплати грошей;
6) гарантійні зобов’язання.
7) найменшу тривалість найменший термін угоди В разі необхідності періодичної поставки продукції;
8) порядок розірвання контракту.
Є ще декілька позицій які торкаються вимог до продавця, які, однак, поки що залишимо без уваги.
Відповідно до ч. З ст. 13 Закону про захист споживачів той факт, що покупцю надано охарактеризовані вище особливості і-магазин змушений підтвердити письмово або відіславши електронне повідомлення. Таким повідомленням називають відомості, які споживач зможе відтворити чи зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону). В конкретному контексті— інтернет-сторінка, на яку споживач заходить до того, як запит на придбання продукції буде погоджено до моменту укладання запиту на придбання товару.
Якщо інші моменти не передбачені угодою, продавець змушений доставити товар протягом 30 днів з моменту одержання згоди покупця на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Якщо продавець не може виконати умови договору у зв’язку з відсутністю необхідного товару, він змушений довести цей факт до відома покупця якнайшвидше.
Не обов’язково фіксувати письмово договір купівлі-продажу тоді, коли:
— якусь річ за допомогою і-магазину продає фізособа-підприємець і ціна товару не перевищує 340 грн. ;
— момент оплати й доставки замовлення — аналогічні, тобто замовлення здійснює кур’єр магазину, приймаючи також кошти для оплати.
В інших випадках правочин, який виникає під час придбання товару в і-магазині, затверджують письмово. На нашу думку, правочин рахуватиметься затвердженим письмово в тому разі, коли і-магазин письмово прийме інформацію зі ст. 13 Закону про захист споживачів. Покупець змушений погодитися з придбанням товару.
Разом з тим сторони можуть виражати свою волю завдяки використанню телетайпного, електронного або ще якогось технічного засобу зв’язку.
І-магазин повинен видати покупцю спеціальний розрахунковий документ, який засвідчує купівлю із вказаною датою продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). А ще суб’єкти підприємницької діяльності, які вчиняють розрахункові операції на момент продажу товарів у сфері торгівлі мають (ст. З Закону про РРО):
1) вчиняти розрахункові операції на повну вартість покупки через реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів;
2) видавати отримує або повертає товар, розрахунковий документ встановленої форми на всю ціну вчиненої операції.
РРО та розрахункові книжки не застосовують (ст. 9 Закону про РРО) при:
— вчиненні банківських операцій (коли покупець перераховує грошові засоби за замовлення через банк);
— здійсненні продажу товарів у системах електронної комерції (коли замовлення та оплату здійснюють на сайті продавця або за умов використання електронного банкінгу);
— здійсненні продажу виробів фізособами-підприємцями, які купили фіксований патент чи сплачують єдиний податок і здійснюють облік за повною чи скороченою формою. За таких умов і-магазину необхідно виписати покупцю товарний чек або накладну.
Крім того, до продукції слід додати документ, у якому фірма-виробник повідомляє про гарантійний термін на свою продукцію (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).
Договір купівлі-продажу, погоджений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів з дати підтвердження даних про погодження контракту постачальником або з дати отримання продукції чи його першої доставки (ч. 4 ст. 13 Закону про захист споживачів). Тоді, коли таке підтвердження не відповідає необхідним вимогам не задовільняє вищезгаданих вимог, замовник вправі розірвати контракт протягом 90 днів з часу отримання інформації. Однак постачальник відправити нове, правильне, підтвердження. В такій ситуації замовнику можна розірвати договір протягом 14 днів з часу одержання удосконаленого повідомлення.
Якщо покупець забажав зупинити дію договору, він має довести до відома постачальника про місце, з якого замовлення слід забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Якщо протягом 60 днів продавець не забере товар, він безкоштовно переходить у власність покупця.
Та повернути товар, що не прийшовся до смаку, вдасться не завжди. Наводимо перелік обставин, які унеможливлюють повернення товару:
1) за згодою споживача доставка товару електронними засобами зв’язку відбулась до закінчення строку розірвання угоди, про що покупця сповістили у підтвердженні даних;
2) вартість товару зумовлена становищем на фінансовому ринку, інакше кажучи перебуває поза контролем продавця;
3) має на меті виготовлення або переробку продукції на замовлення покупця, в разі якщо товар не вдається запропонувати іншим особам;
4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету чи інший носій комп’ютерного забезпечення (компакт-диск), які привозять запакованими;
5)договір торкається одержання періодичних видань;
6) контракт погоджено стосовно лотерей чи інших азартних ігор.
А тепер підкреслимо: ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дозволяє постачальнику замінити товар за його відсутності іншим. Про це покупця потрібно сповістити перед підписанням договору.
Втім продавець має можливість замінити продукцію виключно в разі одночасного виконання трьох умов:
1)запропонована продукція задовільняє мету використання попередньої;
2)товар такою ж мірою якісний;
3) ціна продукту не перевищує вартості первинного товару.
Таким чином замовляти товари через Мережу — справа досить вигідна — законодавство завжди допоможе людині відстояти власні інтереси.
Джерело: Дт Кт