Головні джерела інвестицій

Для пожвавлення і переходу до зростання економіки потрібно здійснити цикл грошових ін'єкцій, достатніх для поповнення обігових коштів і нормалізації платежів, модернізації і структурної перебудови виробництва та його інфраструктури. Інакше кажучи, якщо гроші є повітрям економіки, останній має зробити поштовх у вигляді пускових інвестицій.
Всього, за розрахунками Міністерства економіки, для структурної перебудови економіки потрібно близько $200 млн.
Розглянемо основні джерела можливих інвестицій.
1. Кредити комерційних банків підприємствам. їх джерелами є грошові внески (депозити) у банках та їх власний реінвестований прибуток. Рівні кредитування комерційними банками суб'єктів господарської діяльності (у відс. до ВВП) у попередні роки постійно знижувалися, що сприяло стагнації виробництва і платіжній кризі.
Умовам успішної і менш ризикованої діяльності банків відповідало б покращення інформаційного забезпечення банків стосовно процесів, які відбуваються на ринку, проведення об'єктивного рейтингування емітентів та інших учасників ринку, надання сервісних послуг з оцінки інвестиційної привабливості цінних паперів та розробка якісних прогнозів щодо динаміки їх котирувань, можливих напрямків і перспективних об'єктів інвестування, загального стану ринкової кон'юнктури.
2. Внутрішні позики, джерелом яких також є заощадження населення і підприємств. Низький рівень доходів населення змушує його переважну частку цих доходів негайно споживати. Схильність населення України до заощаджень досить низька. Проте в заможної частини населення є вільні гроші, у тому числі в іноземній валюті, 80-90 відс. їх зберігаються поза банківською системою і лише 10-20 відс. - у вигляді депозитів та цінних паперів.
Звертає на себе увагу невелика (19,2 відс.) частка цінних паперів, якими володіють фізичні особи. При цьому 63,9 відс. цих паперів складають акції, основна маса яких була придбана в обмін на приватизаційні сертифікати. Тобто рівень мобілізації вільних коштів населення залишається надто низьким.
Державі слід удосконалити механізми залучення цих коштів, зокрема шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики серед населення та підвищення депозитних ставок Ощадбанку. До останнього часу не мали достатнього розвитку місцеві (регіональні) позики.
3. Прямі іноземні інвестиції і надходження прямих іноземних інвестицій незначне щодо потреби і тому істотного впливу на економіку не справляє. Обсяг прямих іноземних інвестицій в країну за десять років становив $4,5 млрд. - стільки у польську економіку надходить за вісім місяців. Це можна пояснити головним чином економічною несприятливістю більшості українських підприємств (низькою рентабельністю, вантажем боргів, проблемами зі збутом) та умов їх функціонування (політична нестабільність, репресивна податкова система, недосконалість законодавства, нерозвиненість фінансового ринку тощо).
Прямі іноземні інвестиції мають деякі негативні особливості. Вони не створюють національного капіталу, прибуток, отриманий від іноземного інвестування, переважно вивозиться. Іноземний капітал у будь-який момент може залишити країну, особливо якщо він вже окупився. Прямі іноземні інвестиції (біля 40 відс.) вносяться у матеріальній формі, а не грошима, що не сприяє подоланню монетарної кризи. Крім того, значна частка іноземного капіталу інвестується в нематеріальну сферу, хоча в останні роки цю тенденцію вдалося зламати, що можна зазначити як позитивну тенденцію.
4. Зовнішні позики.
Як джерело виробничих інвестицій зовнішні позики використовувалися недостатньо. Відомо, що кілька великих проектів, профінансованих за рахунок позик під гарантії уряду ще в 1993-1994 рр., досі не окупилися, і з цими боргами розраховувався бюджет. Статистика використання позик не оприлюднюється. Складається враження, що роботу щодо забезпечення ефективності іноземних інвестицій досі не організовано.
5. Кошти державного і місцевих бюджетів. У консолідованому бюджеті на капітальні вкладення спрямовувалося 3 відс. від суми витрат, або близько 1,3 відс. від ВВП, тому бюджет не справляє істотного впливу на пожвавлення економічної активності і структурну перебудову. Це зумовлює пасивну роль держави в стабілізації та реструктуризації економіки. Щоправда, бюджет впливає на економічну кон'юнктуру не тільки капіталовкладеннями, а й перерозподілом доходів і витратами на народне господарство. Однак інвестиційна політика особливо важлива для політики піднесення і структурної перебудови.
В Україні визнано доцільною стратегію підтримання і стимулювання розвитку пріоритетних "точок зростання" економіки, запропоновано акумулювати для цього бюджетні кошти і позабюджетні інвестиції у Банку реконструкції та розвитку. Обсяг цих коштів за кілька наступних років передбачається довести до 6 відс. ВВП. Цій структурній політиці, очевидно, слід підпорядкувати і зовнішні позики, і прямі інвестиції, створюючи їм пільгові умови в пріоритетних напрямах.
6. Залучення до легальної економіки тіньового національного
капіталу. В Україні у приватному секторі, який охоплює і тіньову економіку, за непрямими розрахунками, обертається понад 50 відс. усього грошового капіталу держави. При цьому "тіньовий сектор" майже не бере участі в інвестуванні виробничих програм Його економічні інтереси зосереджені на короткостроковому торговельно-грошовому обігу, минаючи вирішальну відтворювальну стадію. Така інвестиційна політика в умовах економічної кризи не відповідає стратегічним інтересам держави. Ні законодавча, ні виконавча гілки влади не вживають дійових заходів для того, щоб максимально сконцентрувати фінансово-матеріальні ресурси на здійсненні ефективних перетворень.
За потенційними можливостями, це найбільше джерело, яке здатне забезпечити інвестиції, достатні для фінансування структурної перебудови на першому етапі та переходу до стійкого піднесення. Але поки що воно не спрацьовує. Слід зазначити, що декларації на зразок "амністії тіньового капіталу" самі по собі не Забезпечать його повернення, проте негайно викличуть негативний соціальний ефект. Більш ефективно може спрацювати комплекс економічних і правових умов, зокрема, забезпечення таємниці банківських вкладів, зниження рівня деяких податків, розроблення і запровадження спеціального законодавства щодо захисту внутрішніх виробничих інвестицій і таке інше.
7. Другим джерелом інвестицій є прибуток підприємств. Теоретично, в міру науково-технічного прогресу, при зростанні виробництва і підвищенні його рентабельності роль прибутку як інвестиційного джерела зростатиме. За рахунок подолання масової збитковості підприємств можна подвоїти обсяг прибутку (фінансовий результат) і, як наслідок, — віднайти кошти на фінансування інвестиційних та інноваційних проектів.
Українська економіка, як відомо, усе ще лишається малоприбутковою, багато підприємств хронічно збиткові. На жаль, понад 40% підприємств ще не пристосуватися до ринкових умов господарювання її надалі працюють зі збитками. Держава продовжує оберігати їх від банкрутства, підтримуючи таким чином ненормальну ситуацію, згубну для національної економіки. (див. додаток 1)
У підсумку слід відзначити, що всі джерела надходження інвестицій в Україну використовуються недостатньо активно, і як наслідок, обсяг капіталовкладень незначний і продовжує скорочуватись. [9, с. 85 – 94]